МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ КЛАСНИХ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

ЗБОРИ   №   1

Тема.      Дещо про методи виховання.

Мета: 1. Ознайомити батьків з основними методами та принципами виховання дітей. 2. Сприяти формуван­ню взаєморозуміння та взаємоповаги між дітьми та батьками в родинах. 3. Виявити та проаналізувати особливості виховання дітей у сім'ях. Коментар: готуючись до зборів, класний керівник заготовляє бланки тестів для батьків «Особливості взаємин з дітьми у вашій родині» (за англійський психологом Г. Пейном).

На класній дошці — плакат або напис:

«...Виховання дітей — це легка справа, коли вона робиться без тріпання нервів, як здорове, спокійне, розумне й веселе життя. Я якраз бачив завжди, що там, де виховання йде без напруження, там воно вдається». (А. С. Макаренко)

ХІД ЗБОРІВ

Бесіда.

СЛОВО ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ

Відхилення в поведінці школярів можуть бути викликані особливостями сімейного виховання. Як відомо, родина — це мала соціальна група людей, що перебувають у родинних стосунках і мають визначені міжособистісні стосунки.

Аналізуючи особливості сімейного виховання, у першу чер­гу, розглядають особливості стосунків У розпорядженні батьків і вчителів безліч засобів виховання. Серед них такі, як вплив виховним словом, переконання, організація життя і діяльності дітей, створення виховної ситуації, схва­лення й осуд. Які шляхи, правила застосування кожного з них?

Слово — найтонший інструмент людського спілкування. Як змусити його служити мистецтву виховання? Виховання — це форма спілкування між дітьми й дорослими, а засобом спілкування є слово, то осудливе, суворе й холодне, то заохочувальне, приязне, підбадьорливе, то іронічне, глузливе, саркастичне: воно володіє величезною силою, яку ми часто недооцінюємо. Грубий окрик лякає і озлоблює маленьку людину, а ваша легка іронія  з приводу важко завойованої гарної оцінки несподівано для нас  убиває і синову радість, і віру у свої сили, і прагнення до нових   перемог. Зате якою прихованою радістю та гордістю (у підлітко­вому віці діти не люблять виявляти почуття) світяться його очі після вашого спокійного схвального зауваження. 0, це ще тільки   початок! Ось побачите, на що я здатний!

Слова живуть не тільки в ту мить, коли вони звучать, а й багато років по тому: ваша манера спілкування з дітьми, тон стосунків між членами родини мають велике значення для створення певного стилю життя, який швидко закріплюється у вашому домі й передається часом від покоління до покоління.

ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

Треба продумано і вимогливо ставитися до кожної спеціальної   розмови з дітьми. Перш ніж починати розмову, поміркуйте, що конкретно ви скажете синові або дочці. Значення має не тільки кожний доказ, аргумент, а й тон: спокійний, доброзичливий чи трохи з іронією, а то й обурення; будете ви вимагати чи радити;   коли ви хочете поговорити — одразу після вчинку чи навмисне трохи відкладете розмову; як збираєтеся розмовляти — віч-на-віч чи при товаришах, членах родини, удома, під час прогулянки, дорогою в кіно; спеціально організуєте розмову («Сьогодні мені треба з тобою серйозно поговорити») чи скористаєтеся слушною нагодою, ніби між іншим. А можливо, поміркувавши, ви взагалі усередині родини: взаєми­ни між батьками, дорослими різного покоління, між дорослими і дітьми.

За певних умов такі взаємини в родинах можуть служити ос­новною причиною неправильного виховання. При неправильних типах виховання мова йде про надмірну або недостатню вираз­ність відповідної ознаки виховного процесу.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Цілеспрямований вплив вихователя краще здійснювати не за І допомогою прямого, відкритого впливу на вихованця, а побіч­но — за допомогою спеціально організованої ситуації.

...У клас приходить новий учень, якого перевели з іншої школи через незадовільну поведінку. Вчителька знайомить з ним: «Діти, у вас новий однокласник, ознайомте його з нашою роботою. Здається, він гарно малює. Можливо, він допоможе нам оформити плакат до свята і зробити декорації до спектаклю? Мишко, ти не 1 заперечуєш?» Організована вчителькою ситуація доброзичливого ставлення до нового члена колективу викликає в підлітка стан так званого рольового чекання — прагнення виконати позитивну роль, запропоновану йому такою ситуацією, тобто виправдати надії, які на нього покладаються, бути гідним їх.

Вдома подібні умови організувати, мабуть, легше, ніж у школі. Батьки краще повинні знати інтереси, уподобання, захоплення дітей, які при цьому  використати. Ось один з таких ви­падків. У родині звернули увагу, що серед друзів десятирічного сина найменшим авторитетом користувався Толик, хлопчик дуже добрий і непоганий. Але в дитячій компанії його не поважають за несміливість, повільність, невміння захистити себе. Батьки вирі­шили, що це можна перебороти, тільки наочно показавши його товаришам якісь цінні з їхнього погляду Толикові риси.

Почали придивлятися до нього, з'ясували, чим він цікавить­ся. Якось уся родина разом із синовими товаришами відправилася на весь день у довгоочікуваний похід за місто, до лісу. Хлопча­ки забралися в самі хащі, перегукувалися, збирали гриби і раз у раз прибігали запитати що-небудь, поділитися якоюсь знахід­кою. «А ми не

заблукаємо?», «А цей гриб їстівний?», «А до річ­ки недалеко?». Дорослі не встигали відповідати, але в цьому й не було особливої потреби. Всі довколишні місця, життя лісу і його мешканців добре знав Толик. Він охоче

розповідав усім, як відріз­нити їстівний гриб від отруйного, яка дорога найближча до річки і де росте латаття. Діти слухали зацікавлено і з деяким подивом. А коли у відповідь на їхнє прохання піти в більш далекий, похід була внесена пропозиція провідником обрати Толика, всі одразу погодилися. Цей день був переломним для хлопчика.

В основі педагогічного впливу лежить дуже важливий при­нцип морального виховання — оптимістичний підхід до дитини, віра в потенційні можливості її особистості. І дуже важливо, щоб у процесі виховання об'єднувались зусилля родини і школи, які з різних боків знають дитину, підлітка.

Педагогічний практикум для батьків.

І.   Батькам пропонується обговорити ситуацію. Ситуація для обговорення.

«...Шестикласник приховав від батька кілка двійок, підшкрябав­ши у щоденнику. З батьківських зборів повертається додому прикро вражений батько. Розсерджений несподіваними неприємностями, він, незважаючи, що вже пізно — син якраз лягає спати,— кличе його. У цю мить батько стурбований, мабуть, не стільки тим, як боротися зі злом, скільки непереборним бажанням вилити гнів на винуватця переживань. На підлітка посипалися докори у жорс­токій невдячності й погрози, що на день народження він не одер­жить уже обіцяних, довгоочікуваних подарунків.

«Завтра ж вибачся перед учителями, пообіцяй, що більше не будеш»,— категорично закінчив батько. «Не буду я просити в них вибачення, і ніяких подарунків мені від вас не треба!» — ледь не j плачучи, кричить син.  «Не будеш — переведемо до іншої шко­ли»,— підвищує тон батько. «То й переводьте, мені байдуже!»

Запитання для дискусії:

1)    Чи правильно батько вчинив із сином?

2)    Які педагогічні помилки зробив батько хлопчика?

3)    Які якості формує батько у синові таким «вихованням»?

4)    Як слід було, на вашу думку, вести себе батькові в ситуації, що склалася?

5)    Які поради ви дали б батькові школяра?

6)    Чи були з вами та вашою дитиною подібні конфлікти? (Виступи батьків по обміну досвідом.)

2.    Батькам пропонується відповісти на запитання тесту Г. Пейна «Особливості взаємин з дітьми у вашій родині».

1)    Кого ви бачите у своїх дітях?

а)    Людей, рівних вам (3);

б)    Тих, хто допоможе вам заново пережити ваше дитинс­тво, юність (2);

в)    Маленьких дорослих (1);

г)    Тих, хто постійно відчуває потребу у ваших радах (0).

2)    Діти запросили в гості однолітків, і ви:

а)    дозволяєте їм залишитися самим: нехай роблять, що хочуть (1);

б)    складаєте їм компанію, намагаючись триматися на рів­них (3);

в)    складаєте дітям компанію, і потім запитуєте, чи вважа­ють вони своїх батьків так само веселими, як вас (2);

г)    ні в що не втручаєтеся, але натякаєте, що ви завжди поруч, на випадок, якщо щось трапиться (0).

3)    Коли ви намагаєтеся поводитися так, начебто ви не старші від своїх дітей, то ви це робите для того, щоб:

а)    підтримувати з дітьми гарні стосунки (3);

б)    скоротити різницю у віці (2);

в)    утримати родину довше разом (1);

г)    для вас це природно (0).

4)    Ваша дитина-підліток вимагає переключити телевізор з фільму, що вам дуже подобається, на музичну програму. Що ви робите?

а)    Виконуєте прохання дитини і дивитеся передачу разом (3);

б)    відповідаєте, що треба почекати, поки закінчиться ваш фільм (0);

в)    обіцяєте найближчим часом купити телевізор у кімна­ту своїй дитині (2);

г)    записуєте фільм на відеокасету,  а дитині дозволяєте дивитися передачу, яка її цікавить (1).

5)    Якою буде ваша реакція, коли ви побачите, що ваша ди­тина-підліток зробила пірсинг?

а)    Вважаю, що це її (його) особиста справа (0);

б)    почну жартувати (1);

в)    скажу, що це модно, не бажаючи, щоб мене вважали старомодним (2);

г)    зроблю собі те саме (3).

6)    У разі виникнення суперечки з дітьми ви:

а)    рідко говорите, що вони помиляються, побоюючись, як би вони не стали нехтувати зовсім (3);

б)    погоджуєтеся змінити позицію, тому що подальша су­перечка марна (1);

в)    залишаєте останнє слово за дитиною, не бажаючи з нею сваритися (2);

г)    погоджуєтеся з дитиною, якщо вона дійсно права (0).

7)    Ваша дитина-підліток вмикає на повну потужність музи­ку, а ви:

а)   затикаєте ватою вуха і займаєтеся своїми справами (1)_;

б)    зменшуєте голосність (0);

в)    миритеся з цим, якщо вже дитині так хочеться (2);

г)    висловлюєте своє незадоволення (3).

8)    Поговоримо про ваш вік.

а)    Ваша дитина знає, скільки вам років (1);

б)    ви прагнете не помічати і не підкреслювати різниці у віці між вами і вашою дитиною (3);

в)    ви приховуєте свій вік від дитини (2);

г)    у розмові часто підкреслюєте, що знаєте більше за ди­тину, тому що ви старші (0).

9)    Як ви вдягаєтеся?

а)    Не приділяєте увагу своєму вбранню (2);

б)    намагаєтеся дотримуватися стилю своєї дитини, вважа­ючи, що це допомагає установити більш тісний зв'язок між вами (3);

в)    вибираєте той одяг, що найбільше пасує вам (0);

г)    додержуєтеся молодіжної моди, тому що так почуваєте себе молодше (1).

10)  Свої стосунки з дітьми ви будуєте так:

а)    поводитеся з ними, як з дорослими (2);

б)    поводитеся з ними, як з маленькими (1);

в)    намагаєтеся бути їх приятелем (3);

г)    поводитеся так, як повинні поводитися батьки (0).

Результати тестування:

20—ЗО балів. Ви взяли на себе роль приятеля власних дітей, забувши про свою роль наставника. Однак бути просто приятелем недостатньо. Адже діти відчувають потребу у керівництві. Вам треба зрозуміти, що з різницею у віці зробити нічого не можна, тож важливо усвідомити, що саме ви повинні бути опорою своїм дітям.

11—19 балів. Скоріше за все, ваші діти самі не знають, як їм з вами поводитися. З одного боку, ви явно намагаєтеся їм в усьому потурати, а з іншого боку, прагнете виконувати роль батька (ма­тері). Коли ви намагаєтеся наполягти на чомусь, то це викликає в дітей розгубленість, гнів і непокору. Однак ваші стосунки ще можна змінити, і ви повинні припинити грати в приятеля і стати для дітей взірцем зрілої і відповідальної поведінки. І нехай вас не турбує, що діти не зрозуміють вас.

0—10 балів. Так тримати! Ви відчайдушно намагаєтеся зро­зуміти й оцінити настрій своєї дитини. Зважаючи на це, ви до­сить розумні й знаєте, як будувати стосунки з дітьми за вашими, а не їхніми умовами. Сварки неминучі, однак діти вас поважають і люблять, а головне — бачать у вас надійну та люблячу людину.

Підсумки зборів.

Вплив сім'ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамін­ний. У сім'ї особистість формується в природних умовах, вихова­телі тут — найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким має повністю довіряти.

Батьки мають впливати на дітей передусім своєю особистіс­тю. Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально і культурно розвинені батьки мають вплив на дітей. Важливе те, що особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а че­рез безпосереднє спілкування та спільну діяльність.

Сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дити­ни: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку.