Я не окраїна, я — не руїна. Я — Україна!

Я не окраїна, я — не руїна. Я — Україна! 
Ведучий. Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері — такий закон життя. Але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля. 
Ведуча. З дня у день вона радує щасливими голосами дітвори, синім небом, теплим сонцем, щебетом пташок. 
Ведучий. Людина залишається справжньою людиною, доки в її серці живе любов до того куточка землі, де вона народилася. Цей благословенний клаптик рідної Вітчизни є для неї святим і недоторканим. 
І створив Бог небо голубе, 
Родючу землю і зелені трави, 
Дніпрові води й жито золоте 
І райських птиць, що звуться солов'ями. 
Людей чудових тут він оселив 
І дав їм мову, що в душі співає, 
І вільний дух в серця їм поселив 
І рай назвав цей українським краєм. 
Зацвітає калина, зеленіє ліщина, 
Степом котиться диво-луна, 
Це — моя Україна, це — моя Батьківщина, 
Що як мама, як тато — одна. 
Ведуча. Україна — це рідний край, наша земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, мудрими .. талановитими людьми. 
Краю милий, моя Україно, 
Земле моя молода, 
Весни квітучі тебе замаїли 
У веселкове вбрання. 
Ниви засіяні, обрії сині... 
Це мені взяти снаги, 
Щоби простори твої голубині 
Серцем своїм осягти? 
Моя Україно, 
Калино-калино, 
Пізнати тебе мені щастя дано. 
Пісня «Моя Україна». 
1-ий учень. 
4-ий учень. 
Ти — сіль моїх сліз, 
Ти — колір моєї крові. 
Ти — слово єдине: без нього 
Не статися пісні живій. 
І просто — земля моя рідна, 
З народження дана мені, 
В космічному просторі серця 
І в грудці, до болю тісній. 
Це щастя нести серед світу 
Наймення твоє, ніби стяг, 
На сонячних пагорбах — житом — 
Посіяти власне життя. 
2-ий учень. 
У всіх людей одна святиня, 
Куди не глянь, де не спитай, 
Рідніша їм своя пустиня, 
Аніж земний в чужині рай. 
Їм красить все їх рідний край. 
Нема без кореня рослини, 
А нас, людей, без Батьківщини. 
Ведучий. Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто близько, і ті, хто далеко від рідної землі. Бо де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово. 
3-ій учень. 
Моя Україно! Я чую твій голос, 
Пшеничний твій колос, 
І душу мені зігріває зерно. 
Україна — це плескоти тихі Дніпра 
У туманнім смерканні. 
Україна — це пісня дзвінка солов'я 
У саду на світанні. 
Україна — вербові зелені вінки 
І пісні над рікою. 
Україна — мов пісня — пожовклі листки, 
Що пливуть за водою. 
Україна — це росяне сяйво лугів 
На світанку зорею. 
Україна — це шелести житніх ланів, 
Що їх чуєш душею. 
Україна — це те, що я бачу у снах, 
Чим я марю ночами. 
Україна — земля, що зігріла мене 
Дитинства роками. 
5-ий учень. 
Україна — в давнім слові, 
В козацьких пригодах, 
Україна — в рідній мові 
І у синіх водах. 
Україна — у долинах, 
В горах з рясноцвіту, 
Україна — в пісні лине 
По цілому світу. 
Україна — в зорях ясних, 
В сонці, - що над нами, 
Україна — світ прекрасний, 
Що в очах у мами. 
6-ий учень. 
Горнусь -до тебе, Україно, 
Як син до матері, горнусь, 
За тебе, рідна і єдина, 
Щодня я Богові молюсь. 
Щоби послав щасливу долю, 
Тобі — народу моєму, 
Щоб освятив жадану волю, 
Що дарував тепер йому. 
Горнусь до тебе, Україно, 
Щоб нас ніхто не роз'єднав, 
Підставмо плечі, щоб калину 
У лузі вітер не зламав. 
Ведуча. Україно, я люблю твої сади, коли вони вкривають ся біло-рожевим цвітом, коли все проростає, наливається силою і тягнеться до сонця. 
Ведучий. Від любові кожного з нас залежить, яким буде майбутнє України. 
Ведуча. Любіть землю! Любіть працю на землі! Бо із землі проростає зерно, з якого починається життя. 
1-ий учень. 
Я тобі поклонюся, 
Земле, 
Твоїй непохитній криці, 
Бо життя моє вийшло 
З тебе, 
І у тебе воно 
Переллється. 
Я тобі поклонюся, 
Поле, 
Волошкове моє 
Дитинство. 
Голубіють твої 
Простори, 
Осипається стигле жито... 
2-ий учень. 
Любіть Україну, як сонце, любіть. 
Як вітер, і трави, і води... 
В годину щасливу, і в радості мить, 
Любіть у годину негоди. 
Любіть Україну у сні й наяву, 
Вишневу свою Україну, 
Красу її, вічно живу і нову, 
І мову її солов'їну. 
Ведучий. 
Як нема без зірок небозводу, 
Як блакиті без сонця нема, 
Так і мови нема без народу 
І народу без мови нема. 
Ведуча. Рідна мова — це невід'ємна частина Батьківщини, голос свого народу і чарівний інструмент, на звук якого відгукуються найтонші струни людської душі. 
3-ій учень. 
Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить. 
Бринить, співає наша мова, 
Чарує, тішить і п'янить. 
Як довго ждали ми... 
Уклін чолом народу, 
Що рідну мову нам зберіг, 
Зберіг в таку страшну негоду, 
Коли він сам стоять не міг. 
Ведучий. 
Ведуча. 
Ведучий. 
Ведуча. 
В землі віки лежала мова 
І врешті вибилась на світ, 
О, мово, ночі колискова! 
Прийми мій радісний привіт. 
Навік пройшла пора безславна.. 
Цвіти і сяй, моя державна... 
Ну що б, здавалося, слова... 
Слова та голос — більш нічого. 
А- серце б'ється-ожива, 
Як їх почує!.. 
Як парость виноградної лози, 
Плекайте мову. 
Пильно й ненастанно 
Політь бур'ян. 
Чистіша від сльози 
Вона хай буде. 
Пісня про мову 
Мово рідна, я до тебе лину, 
Невичерпне, чисте джерело. 
Я торкнусь вустами твого плину 
Обіпруся на твоє крило. 
Як дитинство — світла і щаслива, 
Як весна — п'янка і вогняна. 
Ти — життя, в якому вічна сила. 
І бурхлива повінь весняна. 
Ти — материнське перше слово, 
Із яким ідем в широкий світ. 
О, мово рідна, пісне колискова, 
Життя народу в променях любові 
Злилось навіки, мово, у тобі. 
Дар найцінніший маєм від Бога, 
Найкраща в світі співуча мова, 
І невичерпні пісень криниці, 
Даруймо радість всім по краплинці. 
Україно! Ти для мене диво! 
І нехай пливе за роком рік, 
Буду, мамо горда і вродлива, 
З тебе дивуватися повік... 
Україно, ти моя молитва, 
Ти моя розпука вікова... 
Гомотить над світом люта битва 
За твоє життя, твої права. 
Пісня «Україночка». 
Є на світі різні країни: 
Чудові й прекрасні вони. 
Та серцю нашому мила Вкраїна, 
Бо тут народилися й виросли ми. 
Немало горя й біди зазнала вона, 
Не раз чобіт чужинця топтав наші землі, 
Та вона не померла, не загинули ми, Україна воскрєсла! 
Бог почув молитви, що зсилали до неба 
Сотні років нескорені, люди, 
Й дарував незалежність, й свободу нам дав, 
І ми вірим — Вкраїна квітучою буде. 
Ведучий. Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша хоч і розіп'ята на хресті історії, але свята. 
Ведуча. Воскреснемо! Бо ми вічно були на цій Богом даній землі як народ, і рідне небо хай пошле нам силу до життя. 
На сцену виходить дівчинка у білому платтячку, зі свічкою у руках. 
Дівчинка. 
Горить свіча і випікає серце її вогонь... 

І серце 
скапує сльозами 
в пригорщі долонь... 
нема від серця сліду 
тільки світло — 
яскраве й тепле, 
наче подих свічки... 
Горить свіча... 
А, може, то 
Душа?.. 
Ведуча. 
Ведучий. 
Пом'яни, Господи, душі дітей Твоїх, Що загинули за Віру, Правду, Свободу Незалежність Батьківщини, вбитих, замучених, замордованих у катівнях, концтаборах чи тюрмах, їх імена Ти знаєш, Господи. 
Ведуча. Лише 20 років ми живемо на вільній землі, працюємо на користь незалежної держави, яка має свій прапор, свій герб та гімн. 
Ведучий. Про це мріяв, за це боровся наш нескорений народ. 
Ведуча. Любов до землі, до рідного слова і народу прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння. 
Ведучий. Серед них і наш Кобзар і пророк Т. Г. Шевченко. 
Він жив надією, що кращий час настане, 
Він вірив, що народ підніметься з колін 
І що розірве віковічнії кайдани 
Й ходити більш не буде у ярмі. 
Уже здійснилося, Тарасе наш великий, 
Твоє могутнє і пророче слово, 
Живемо ми в державі незалежній 
І маємо чудову нашу мову. 
І прапор синьо-жовтий майорить, 
На ньому тризуб Володимира сіяє, 
Ведучий. 
Народ наш більше не скорить, 
Бо в нього у душі уже раба немає. 
А довгожданую свободу 
Народ наш вистраждав віками. 
А зараз в Бога просимо про згоду, 
Про єдність і порозуміння у державі. 
Пісня «Україно, моя Україно! 
Україно, соборна державо, 
Сонцесяйна колиско моя, 
Ще не вмерла й не вмре твоя слава, 
Завойована в чесних боях. 
Ти не загинеш, Україно! 
І мова прадідна твоя, 
Що кожне слово в ній перлина, 
Не вмре повік. І світ-зоря засяє, 
Твоя зоря засяє. 
Ведуча. 
О, ні, Вкраїна не загине, 
Коли народний океан 
Співа, неначе той орган, 
Є сила в нім — душа єдина! 
Виходить Україна (дівчина в українському костюмі, у руках якої букет із гілочок верби, калини, чорнобривців обв'язаний голубою і жовтою стрічками). 
Україна. 
Я — не окраїна, я — не руїна. 
Я — Україна, я — Україна! 
Навік обрала собі дорогу: 
Іду до Бога, іду до Бога. 
Мій шлях ізмірить єдина міра 
3-ій учень. 
Святая Віра, святая Віра. 
Не знаю, хто там у центрі світу, 
Я ж в центрі світла, і в центрі світло. 
Кличу вас, люди, зліва і справа 
В Святу державу, в мою державу, 
В країну сонця, добра й свободи 
Рушай, народе, рушай, народе! 
Нас порятує від зла і крові 
Голос любові, голос любові. 
Вже час позбутись лиха-сваволі, 
Плекаймо волю, плекаймо волю! 
Пора звільнитись нам від прокляття —' 
Єднаймось, сестри, єднаймось, браття! 
Плакати годі, годі тужити — 
Нумо творити, нумо творити! 
Будем служити Богу одному 
І більш нікому, більше нікому! 
Лиш перед Богом я на колінах 
Я — Україна, я — Україна! 
Земле квітуча, земле співуча, Страднице наша свята! Будь, Україно, ненько єдина, Вільна на вічні літа! 
6-ий учень. 
4-ий учень. 
Кожній родині, кожній людині 
Зичим не знати біди, 
Хай колосяться ниви на щастя 
Й плодом рясніють сади. 
5-ий учень. 
Україно, Україно! 
Мій вишневий краю! 
Цілим серденьком дитини 
Я тебе кохаю. 
І щоднини шлю молитву 
Всевишньому Богу, 
Щоб послав нам в Україну 
Щасливу дорогу. 
7-ий учень. 
Всевишній Боже, світу Володарю, Прийми молитву, мого серця спів: До стіп твоїх складаю щиру дяку, Що українцем ти мене створив. І що така велика і багата Моя землиця рідна, немов рай, За те, що я героям стався братом, Що, як вони, кохаю рідний край. За те, що ти народові моєму Ніколи щедрих ласок не скупив, Що дав йому чарівну нашу мову, Чарівну пісню, наче диво з див. Не опускай його з своєї власті, Йому на власній поможи землі Здобути кращу долю і покласти Вінець нев'ялий слави на чолі. Моїй душі дай, Боже, твердість криці, Будь сторожем думок і справ моїх, Зроби, щоб честі рідної землиці Поганим вчинком я не сплямив ввік. 
Серце до серця хай озоветься 
Й нашу любов зігріва: 
Мужність козацька, вдача козацька, 
Слава козацька жива! 
Пісня «Хай живе вільна Україна». 
1-ий учень. 
О, Мати Божа! Ми — Твої діти, 
Тобі сьогодні приносим квіти. 
Тебе благаєм, уклінно просим, 
До Тебе в небо ми руки зносим. 

Прийми нас, мати, під свій покров, Тобі даруєм серце й любов, Від нужд і горя нас збережи, В лихій годині нам поможи. Ти заступи нас, о Мати-ненько, Ми просим щиро Тебе, рідненька. Не дай в гріхи нам тяжкі упасти, А Україні не дай пропасти. Ти збережи нам здобуту волю. Випроси в Бога нам кращу долю, Щоб не пропала Вкраїна-мати. Щоб ворог волю не міг стоптати! О, Мати Божа, о люба нене, Не відвертайся тепер від мене, Прийми молитву мою святую, Тебе благаю я, Пресвятую. 
Пісня «Від Бога». 
2-ий учень. 
І донині в дереві пізнання, 
Що цвіте між нас добром і злом 
Бог нас закликає до єднання, 
Бог попереджа своїм жезлом 
Не грішити і не забувати, 
Що людина — плід свого Творця, 
Що Пречиста Діва — Божа Мати 
Привела Спасителя нам від Отця 
На цей Божий світ, в гріхах людини, 
Щоб не згас, не знидів, не зачах... 
О, Ісусе — Спасе наш Єдиний, 
Бачиш гріх й покаяння в очах. 
Доброта Твоя й любов безмежні 
У тяжкій за віру боротьбі, 
Ми вже вільні, ми вже незалежні, 
Та завжди належимо Тобі. 
Ведучий. Всесильний Боже, Мати Пречиста! Вчиніть, щоб небо над Україною було широке-широке та голубе-голубе, осяяне полотими променями сонця. 
Ведуча. Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України. 
Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити під рідної матінки-землі. 
Ведучий. Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні полиньмо аж до сонця і зірок і глянемо на трепетну землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце — Україна! 
Ведуча. Ні, як немає кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна. 
Не ділімо цю землю, 
Не ділімо це небо, 
Не ділімо хатини 
І сім'ї не ділімо, 
Бо ми, браття, єдині 
В українському слові, 
В українських коріннях, 
В українській любові. 
Пісня «Віра у нас єдина».