За сценою чути голос: «Увага! Увага! Наближається кінець світу» 
Селючка: Який ще кінець світу? Ми народилися - розпався СРСР, пішли в школу - почався дефолт, поступали в універ - почалася криза, не поступили, а тепер - кінець світу ... покоління лохів ... Немає коли в селі його чекати! Он моя Хроська пороситись буде, там молочка вже назбиралось, молоковоз під’їде, якусь копійку вторгую…. В хазяйстві все пригодиться… Тим більше, що у нас зустріч з випускниками наближається.. Треба бігти поратись, та збиратись на зустріч…. О, зупинюсь.. Он Ольга йде… Ще одна жертва села.. 
- Привіт, Олю! 
- Привіт, Богдано! 
- Як справи? Готова вже до зустрічі? Поприїжджають наші, городські, модні, нафуфирені. А у нас кури, свині, корови. А ні просвітлої години… 
- Ага! Порозпускають тут свої хвости і будуть хвастатись своїми заслугами перед Родиною. Та психіатр, тільки й живуть на хабарі ці лікарі, а той – перший радник президента, то до носа не дістанеш.. 
- Чула Сергій наш став відомим генералом, його навіть у Пентагон запрошували! А Людка була вертихвісткою нею і залишилась… Ще й досі заміж не вийшла… Все жде, що принц на мерседесі приїде та на Мальдіви відвезе… Таке із себе представляє…. 
- Не переймайся, Богдано, ми собі помаленьку кабанчиків годуємо. А там на Новий рік, чик кабанчика…і столи ломляться від страв… А вони в тому місті синтетичні стабілізатори, емульгатори та одні нудлі їдять. 
- Та, да… Воно то так! Але ж прийде в квартиру, там тепло, ляже на диван, ноги задере і дивиться телевізор.. А тут вели той газ вели , ще до виборів обіцяли підключить.. А ось уже стільки років пройшло, а газу немає. І трубу, кажуть, свиснули. 
- А у нас воно все так робиться: до виборів все, а після виборів нічого… 
- То я ж і кажу, товчу своїх дітей, а у мене їх…… 9. Кажу вчіться. Ваша мати он ЗНО провалила, куди було соватись з такими результатами. То й залишилась у селі борсатись у болоті. 
- А моя Юлька хитріша проскочила, а я от вирішила в селі залишитись. Треба ж комусь і село піднімати. 
- Ага! А оце мій старшенький одружуватись надумав. Я йому кажу: Чому б тобі не оженитися на Галі? Порядна, роботяща… А він мені: «Ну, мамо, я ії не люблю…». А я йому: «А ось Олена?». А він мені: «Ну, мамо, не люблю я ії, як жити?». Добре, синку, - відповідаю- а кого ти любиш?. А він мені: Петра… 
Я як закричу: Петра!? Господь з тобою, синку! Він же москаль! Ну точно кінець світу! 
- Та таке щось робиться, таке робиться! Приходить мій чоловік додому, а я йому кажу: 
- Візьми кота вивези з дому бо вже набрид! Чоловік взяв кота вивіз за село. Коли повертається, а кіт знову в хаті сидить, тоді взяв та й вивіз за 10 кілометрів від хати, повертається, а кіт знову в хаті сидить, на третій раз взяв кота в мішок та й повіз горами, полями, лісами викинув кота. Через деякий час дзвонить мені: 
- Алло, Олю! Кіт вже вдома? 
- Так! 
- Дай йому трубку, я заблукав! 
- Ой! Кінець світу точно, чоловіки тупішають, а коти розумнішають. 
- Так! Так! . Але пішли марафетитись…бо вже скоро приїдуть….паничі. 
- Та пішли, пішли… 
Міська: Конєц свєта, конєц свєта!!!! Делать більше нечего.. Ну точно, лезла – лезла по драбині а упала с лєстніци. Хватит пугать всех концом света! Это никому не страшно. 
Лучше испугайте всех концом Интернета. Там в «Однокласниках» прочитала, що мої колишні корєша зустріч організовують. Треба буде сходить, зацінить, хто є хто. Таке село не асфальтоване там збереться….. Та поїду, нехай подивляться, яка я гарна та модна. Що то значить городська. Ой смс прийшла: Скоро конец света - если выживешь, приходи на чай. Ну дают…. 
Помічник президента: Ех, знати б, що точно буде кінець світу... Я б кинув би горба гнути на Президента, пограбував банк і махнув би в Вегас... От всі мої однокласники мені заздрять, що я помічник президента. Де ж ви бачили? То по Шендерівці на кобилі розсікав, а тапер, бачте, на _БМВ їздить… А хто знає, як все це дістається? Їдемо колись кортежом по Інститутській. Президент побачив, що пенсіонери ходять по парку і їдять траву. Зупинив він авто підходить до пенсіонерів, тай питає – “Чому ви їсте траву?” А вони йому: «Пенсія така мала, що не вистачає на їжу-прийшла весна, приходиться їсти траву». Не витримав президент, дістав з кишені гроші і сказав: “Даю вам гроші на метро, їдьте на зупинку “Червоний хутір” там трава набагато екологічно чистіша.” То хіба ж на таке можна спокійно дивитись? Одним словом, поїхав я у рідне село. 
Лікар-психіатр: Так… Хто тут пускає паніку? Що це за психологічна атака? Дарма я 6 років магістратури закінчувала, а потім 3 роки в інтернатурі навчалась. Отримала диплом психіатра…. Працювати є з ким, психів, звісно, розвелось. Он у нашій "психушці" пацієнт намагався втопитися у ванні. Інший його вчасно витягнув його. Я викликала рятівника і кажу: 

- Ваш вчинок говорить про те, що ви здорові. Взавтра я вас випишу додому. На жаль, врятований вами хлопець наклав на себе руки - він повісився. А мені цей рятівник, посміхаючись, відповідає: 

- Ви помиляєтеся, докторе. Hе було самогубства - просто я цього хлопця повісив просушитися. 
- Отакі справи! Наступний, заходьте! Хворий, я вас виписую із психіатричної лікарні , йдіть і не хвилюйтеся, ви пройшли курс лікування і тепер ви знаєте, що ви не насінина. 
- Добре, лікарю, я погоджуюсь з вами. (виходить, чути крик, вривається в кабінет з криком: 
- Рятуйте, за мною женеться курка!. 
- Заспокойтесь! Ви ж знаєте, що ви не насінина". 
- Я-то знаю, але курка-то цього не знає. 
- Вийдіть з кабінету! Наступний. 
(Заходить хворий, тягнучи за собою на мотузці консервну банку.) 

- Ти що робиш? 
- А ви що, не бачите? Вигулюю собаку. 
- Hадінь їй негайно намордник! Ну і народ пішов! 
- Так все. Робочий день закінчився. Хоча у мене роботи непочатий край… А вони кінець світу оголосили. Точно психи якісь. Пішла, бо ще мої однокласники-психи, на зустріч збираються. Треба й собі збиратись, може й між ними знайду своїх клієнтів. 
Генерал: Лівою, лівою, раз, два. Стій…. От посперечався я колись із американським генералом, чия армія най ледачіша. Поїхали ми до Америки. Мій друг американський генерал каже: Хто у нас найледачіший? Вийти зі строю. Вся армія зробила два кроки вперед. Ідемо до нас на Україну. Ну вистроїв я армію і кажу: Хто у нас найледачіший? Вийти зі строю. Вся армія стоїть, а два рядових говорять між собою: Васю, га, Васю. Давай вийдемо. Ти що здурів, Іване такий світ пертися… 
Ось стоять красені! Орли, кімнатні! Хто вчора прийшов п'яний з звільнення? Мовчите? Хто? Я вас питаю! 
Один солдат робить крок вперед: 
- Я, товаришу генерал.... 
- Так! Ти зі мною-похмелятися, а решта-на пра-во! Кроком руш! 
(виходить дочка генерала) 
- Тату, я хочу, щоб слоники побігали. 
- Доню, слоники втомилися і хочуть спати. 
- Ну тату! Я інакше не засну! Я хочу, щоб слоники побігали! 
- Ну гаразд, донечко. РОТА! ПІДЙОМ! Надіти противогаз!! 
Отакі у нас справи. А тут кінець світу ще оголосили.. А мої однокашники надумали зустріч влаштувати. Буду збиратись, думаю, армія тут за один день без мене не западеться. Лівою! Лівою! Раз-два, раз-два… 

Співачка: Так, нормально! 21 грудня 2012 припадає на п'ятницю. Тобто відпрацювали тиждень і кінець світу? А як же вихідні?! Мені зимові чоботи купувати чи не потрібні будуть? Бо на гонорари співачки не дуже розженешся. Розвелось всяких. Не можна таланту протовпитись! Оце виступала я якось із концертом. Ну, заспівала пісню, відкланялась, хочу йти. Зал шумить, кричить: «Давай ще!» Заспівала ще раз, знову відкланялась, зал не втихає: «Ще!! Ще!!» Що робити, співаю третій раз ... Зал як і раніше ... Я їм втомлено кажу: 
- Народ, та скільки ж можна, я ж втомилася! .. А мені із зали відповідь: Поки не навчишся! Ну ви бачили таких хамів! Он у Шендерівці, коли навчалась всі призові місця були мої. Поїду я краще туди, де була популярною. Там наче однокласники й на зустріч збираються. 
Алкоголік: Обана! Прієхалі! Кінець світу в 2012 році? А нині, взагалі, який рік на дворі? Хоча мені якось однаково! Де моя чекушка? А ось і огірочок! Оце і все ще треба для повного щастя… Ото як приїхав я у Шендерівку навчатись, то все і почалось. А там коло школи з однієї сторони _генделик Геника, а з іншої сторони генделик Мороза і такі пеньки біля нього звабливі…. Почав заходити та й пристрастився. (Гикає). Життя-малина. Не треба ні свиней годувати, ні в Пентагон літати, ні з психами діло мати. Правда, одружився. Та не люблю напиватися у присутності дружини. неприємно бачити, як їх стає двоє ... І пиляють тебе, пиляють. Якось прийшов додому п'яний. У каpмані у мене залишалося тpи гривні. Hа ранок захотілося похмелитися. Я - у каpман, а грошей немає. Беpу гусака і на базаp. Пpиходжу напідпитку, а дружина питає: - Ти не бачив нашого гусака? - Полетів в теплі кpаї, - відповідаю, - а якщо будеш шаpить по каpманах, то й цап на Комарівку піде. (телефонний дзвінок) 
- Андрію, ми з тобою горілку пили? 
- Пили. 
- Гальмівну рідину пили? 
- Пили. 
- Розчинники пили? 
- Пили. 
- Відновник пили? 
- Пили. 
- Бензин з гасом пили? 
- Пили. 
- Слухай, а ракетне паливо пили? 
- Пили, 
- А ти в туалет ходив уже? 
- Ні ще, а що? 
- От і не ходи, я тобі з Нью-Йорка дзвоню! 
Оце да! Остався я без друга! А ще кінець світу, кажуть. Я пережив лихі 90-ті, Кризу 1998, Проблему 2000, Епідемію коров'ячого сказу, Пташиний грип, Свинячий грип, Кризу 2009, Літо 2010, Епідемію грипу 2011 ... 2012 кінець світу? Та мені пофіг! 
(появляються Міська та Помічник президента) 
Міська: Ааа, приближается конец света! Люди пропали, телефоны не ловят, даже радио не работает! 
Помічник: Успокойся ты, мы в деревню приехали! 
Міська: А, понятно! Пусто скрізь, наче на Марсі… А он хтось сидить під ялинкою…(підходять) Ти хто? 
(Алкоголік мовчить) 
Помічник: Та пам’ятаєш, Людо, з нами півроку в 11 класі Андрій навчався. Оце він і є. 
Міська: Ужас! А він мені колись подобався! Добре, що в місто поїхала. А то б улипла. 
(появляються Сільські) 
Богдана: Обана! Приєхали! Какое большое цабе…! 
Оля: І цаб біля неї… Ох і однокласники! 
Міська: Та ладно вам, дєвки! Он всі про кінець світу говорять, а кінця світу не буде-я ще заміж не вийшла. 
Помічник: Не знаю что и страшнее... то ли Конец света, то ли Конец лета... 
Алкоголік: О, Людмила явилась. Гик! 
Міська: Раньше я пошла бы за тобой на конец света, теперь даже с кресла не встану.. 
Алкоголік: Ну й подумаєш! Ми тут з Богданою і Ольгою зависаємо… 
Богдана: Ага! Хто зависає, а хто не викисає. 
Міська: я ось вам Red Bull привезла! 
Богдана: Який Red Bull? Я Колись випила 10 банок Red Bull`у і задоїла корову на смерть. 
(появляються психолог і генерал) 
Психолог: Ну і обстановочка у селі! Скрізь тини повалялись, хати пусті, людей немає. Впевнена, що від такої обстановочки депресії, амнезії, Гетерохронність, Екстеріоризація, Емпатія, Інтеріоризація забезпечені, але від впливом сензитивного період у мезосередовищі з цим можна поборотись. 
Оля: Оце завернула! А попроще не можна? 
Генерал: Відставить! Не встигли зустрітись і вже сваритесь! Андрію, друзяко, а ти бачу синій! А ти відро води випити можете? 
Андрій: Я що - кінь? 
Генерал: А - відро горілки? 
Андрій: А я що - не козак?! 
(входять Помічник і Співачка) 
Помічник: Всім привіт! Всі вже в зборі? 
Богдана: Та на вас чекали тільки! Явились – не запилились! 
Співачка: Та чого ти, Богдано, ми ж нормальні! 
Богдана: Ага! Це у нас тут одна – краля …. 
Міська: Ага! Я така гламурна! Можна і розважитись! А куди у вас тут вночі сходити можна? 
Богдана: У відро…. А куди ще? 
Міська: Ти знову за своє, я ж з миром приїхала. Я вам подарунки привезла.. (тягне сумку, до себе) : Всі секенхенди київські скупила…. (до однокласників): Такі речі, ну із самих наймодніших бутіків. Це окуляри із Аксесорайзу, це_______________ 

Богдана: От, Людмила, ну догодила, так догодила…. Як вийду на вулицю, як гляну на село….то всі собаки порозбігаються. Ми тут що тобі, зовсім того?(крутить біля виска)…. 
Міська: Та все нормально…це є брендові вєщі. 
Юля: (записує до записника) Так, наблюдаю алкогольий палімпсест у Андрія, маніхейську маячню у Людмили, синдром фізичної залежності у Сергія, параноїдальний синдром у Юрка, емоційне вигорання в Альони, ну і старечий склероз у Богдани…. 
Всі: Що? 
Оля: Юля, а може досить? Ми ж скільки років не бачились? Давайте святкувати цю подію! Новий рік он скоро, всіх привітати треба! 
Альона: А й справді! 
Юрко: Я шампанське французьке привіз! (відкривають шампанське) 
Богдана: То що? Кінця світу не буде? 
Люда: Какой там конец света в 2012-том, тут контакт на 30 минут заблокируют уже паника начинается... Давайте святкувати Новий рік! 
Юра: Думаю, що життя покращиться, возив свого президента до знахаря . Він його і питає: 
- Скажи, братан, як мені економіку налагодити? 
Той поворожив-поворожив і каже: 
- Все просто. Склади руки човником і засунь їх собі куди-небудь. 
- І довго так тримати- питає президент. 
- Поки не прийде міністр фінансів і не скаже, що з бюджету перестали гроші зникати. 
Так що все буде ОК!. 
Богдана: Та дай Бог, дай Бог! 
(Вітають усіх з Новим роком)