Найпоширеніші інтерактивні технології

 „Мозковий штурм”

Ситуації, у яких застосовується „мозковий штурм”:

♦ розв’язання проблем класу або конфлікту;

♦ подання нової інформації або теми, коли необхідно з’ясувати, що знають учні з цього питання, та підготувати їх до сприйняття нового матеріалу;

♦   виконання творчої роботи (учні пропонують варіанти діяль­ності).

„Мозковий штурм” може застосовуватися окремо або під час проведення якогось заходу.

Як проводити „мозковий штурм”? Оберіть тему, сформулюйте її у вигляді запитання, наприклад: „Для чого людині необхідно ви­вчати власний характер?”, „Що таке дружба?”, „Які є права люди­ни?”, „Які ми маємо обов’язки?”, „Як провести канікули?”, „Як зробити класну кімнату красивою?”. Сформульовані запитання запишіть на видному місці та запропонуйте учням подумати й ви­словити свої ідеї, пропозиції. Класний керівник фіксує кожну нову ідею на дошці. Перелік цих ідей може використовуватися як добір вдалих чи невдалих у подальшому розвитку пропозицій.

Правила проведення „мозкового штурму”:                   

1.  Усі ідеї записуються без коментарів.

2.  Висловлювання не оцінюються з позиції „правильно - не­правильно”.

3.  У класі необхідно створювати позитивну емоційну налаштованість.

4.  „Мозковий штурм” будується на ініціативі учнів, будь-який примус неприпустимий.

5.  Ведучий (педагог), за бажанням учасників, висловлює свою думку, не претендуючи на її правильність.

Робота в парах або групах

Працюючи в парах або групах, учні вчаться використовувати й осмислювати власний досвід. Такий метод роботи сприяє форму­ванню навичок співпраці в колективі, вихованню поваги до одно­літків. 

Робота в парах застосовується як окрема форма діяльності або як частина якогось заходу. Групи можуть формуватися за такими критеріями:

♦ зміст роботи та поставлених завдань;   ♦здібності учнів;

♦статева приналежність;                            ♦стосунки в класі.

Однак слід пам’ятати, що можливість виявити здібності дити­ни, розкрити її індивідуальність дає довільне формування групи. Ви можете об’єднати дітей за формальними ознаками, наприклад за датою народження (одна група складається з тих, хто народив­ся влітку, друга - восени, третя - взимку, четверта - навес­ні); за першою літерою імені або за кольором заздалегідь обраної картки. Можна також розрізати на рівні частини декілька пошто­вих листівок та сформувати групи шляхом складання частин в одне ціле або роздати картки з буквами якихось слів: склавши слово, учні об’єднуються в групу. Не забудьте врахувати кількість дітей у класі, щоб розподіл був достатньо рівномірним і група складала­ся не менше ніж із трьох-чотирьох учнів. Розподіліть ролі в групі, враховуючи бажання учнів (дайте дітям можливість висловитися, але не наполягайте).

Після розподілу ознайомте дітей з правилами роботи в групі: під час виступу окремого учня решта повинні спочатку слухати, а потім обговорювати виступ; перебивати та заважати не слід.

Основні ролі в групі: секретар, спікер, охоронець часу.

Обов’язки секретаря:

— занотувати всі виступи;

— вимагати від груп спільної роботи;

— стежити за проведенням обговорення.

Обов’язки спікера:

—доводити до відома всіх учасників результати роботи групи;

— стежити за планом роботи;

— слідкувати за записами секретаря;

— активізувати та заохочувати групу до роботи;

— стежити за дисципліною в групі;

— контролювати виконання завдань;

— підбивати підсумки роботи;

— визначати порядок виступу групи.

Основний обов’язок охоронця часу - стежити за часом вико­нання завдань.

Додаткові ролі в групі: художник, журналіст, літописець, інфор­матор, набірник тексту, фотограф тощо. Вони функціонують, якщо група працює тривалий час у сталому складі.

Група може виконувати різні завдання: обговорювати якісь шкільні або суспільні проблеми, готувати проекти, виписувати га­зети, чергувати, розробляти різні ідеї, готувати свята, вистави, вес­ти літопис школи тощо. Як правило, група об'єднується для акуму­ляції ідей на деякий час (від 10 хвилин до 1 - 1,5 місяця).

Дискусія (в групі або класі)

Дискусія дозволяє виявити позицію всіх членів колективу щодо проблеми обговорення. Обговорювати можна заплановані питання або імпровізовані теми. Робота буде ефективною, а дискусія відвер­тою, якщо створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Для цього класний керівник мусить заздалегідь продумати:

— дату проведення дискусії;

— варіанти розташування меблів;

— спосіб розміщення учнівських груп;

— форму діалогу (гра, знайомство тощо).

Обов’язково обговоріть правила або принципи ведення дискусії. Нехай їх запропонують члени групи. Кожна група може обрати три - п’ять правил, які дозволять злагоджено працювати в колек­тиві. Правила обов’язково слід оформити на великому аркуші або записати на дошці. Учні мають їх бачити і звертатися до них під час обговорення.

Правила ведення дискусії.

1.     Висловлюватися по черзі.

2.     Дотримуватися теми.

3.     Не  критикувати  думки  інших,   не  заважати  висловлю­ватися.

4.     Дотримуватися регламенту.

5.     Не спізнюватись, не виходити під час обговорення.

6.     Бути активним.

7.     Виявляти доброзичливість, бути уважним.       

8.     Дотримуватись конфіденційності.

9.     Не пліткувати.

10.    Не насміхатися над невпевненими.

11.    Допомагати одне одному.

Ефективність дискусії залежить від ведучого (педагога), який ак­тивізує групу, ставлячи запитання. Варто уникати запитань, на які можна відповісти „так” або „ні”. Розпочинайте запитання слова­ми „як”, „чому”, „який”, „де”, вимагаючи розгорнутої відповіді. Класний керівник мусить буди уважним до кожного; стежити за тим, щоб висловлювалися всі бажаючі; заохочувати учасників, дя­кувати їм за виступи. Не варто допускати, щоб один або два учасни­ки взяли всю ініціативу на себе. У разі необхідності зупиніть їхній виступ словами: „Дякуємо. А тепер послухаємо інших” або „Тепер надамо слово решті учнів”. Дискусія в групі - це один із способів організації ефективного спілкування, виявлення різних позицій, навчання співпраці.

Рольова гра

Класний керівник у процесі імітації реальних подій може з’ясувати ставлення учнів до різних життєвих ситуацій, їхню по­зитивну чи негативну налаштованість.

Рольова гра - це своєрідна маленька п’єса, в якій драматургіч­ний талант „акторів” не є головним; на перший план виступають почуття, досвід, уміння, що з’явилися в результаті гри. У рольовій грі учні мають змогу діяти „тут і зараз”. Класний керівник мусить чітко визначити ідею та дати завдання „акторам”. Необхідно також пояснити особливості ролі та сформулювати загальну мету рольової гри. Ця форма роботи може виступати як окремий ціліс­ний елемент уроку, години спілкування тощо або як частина іншої форми роботи.

Перед проведенням рольової гри сформулюйте тему, яка ляже в основу учнівської діяльності, наприклад „Особистість і колек­тив”. Далі детально продумайте сценічні ситуації та визначте кіль­кість необхідних дійових осіб. Розподіліть ролі серед учасників, поясніть, як треба працювати групами чи класом, вирішіть, хто буде контролювати перебіг гри. Складіть план-сценарій.

Після проведення гри дайте учням час на обмірковування того, що бачили або інсценували. Проведіть обговорення, підбийте підсумки. Слідкуйте за тим, щоб учні „вийшли” зі своїх „ролей”. Не приму­шуйте шукати однозначно правильні відповіді. Сприймайте різні точки зору, не нав’язуйте своє бачення. Рольову гру слід проводити з обачністю, враховуючи почуття учнів та соціальні чинники.

„Незакінчені речення”

Суть цього методу полягає у висловленні власних думок та ідей, які потім обговорюються. Робота може проводитися у формі „моз­кового штурму”. У такому разі вислови записуються на дошці та обговорюються. Можна роздати невеликі аркуші й запропонувати записати на них свої міркування. Нижче наводимо приклади таких карток.

1)  Дружба - це ... .

2)  Колектив - це ... .

3)  Вчитися треба, тому що ... .

4)  Необхідно поважати оточуючих тому, що ... .

5)  Хлопці та дівчата повинні... .

Опитування

Цей метод залучає учасників до аналізу та обговорення важли­вих актуальних питань, наприклад: „Яких заходів, на вашу думку, необхідно вживати, щоб зарадити появі людей, хворих на СНІД?”, „Як можна допомогти тваринам, які живуть у зоопарку?”, „Що буде з вами через 10 років?”. Питання можуть мати гіпотетичний характер („Що б ви сказали, якби...?” ) або з’ясувальний („Про що може свідчити агресивна поведінка людини?”, „Що ти відчуваєш, коли...?”). Опитування може мати форму розслідування: „Чому ти так учинив?”. Під час обговорення слід прагнути дійти згоди: „Чи ви погоджуєтесь із тим, що...?”, „Чи ваша думка збігається з..?”. Необхідно стежити, щоб у питаннях не було двозначності. Наприкінці опитування пропоную підбити підсумки.

Анкетування

Цей метод дозволяє одержати певну інформацію про учня, ви­явити його позицію з приводу того чи іншого питання. Анкетуван­ня застосовується як окрема форма роботи, підготовчий етап або як перевірка результатів за підсумками певної діяльності.

Гра „Гудіння вулика”

Гра застосовується на фінальних етапах виховних заходів, коли необхідно підбити підсумки, зробити висновки. Суть гри полягає в тому, що діти протягом п’яти - семи хвилин обмінюють­ся враженнями про почуте, побачене, зроблене. Обмін думками спочатку відбувається в групах або парах, а потім - усім колек­тивом. „Гудіння вулика» дає можливість підсумувати всі думки та враження.

Дебати

Такий метод дозволяє обміркувати суперечливі питання, роз­крити глибину проблеми, зважити позитивні й негативні моменти. Прикладом можуть служити „телевізійні дебати”. Цей метод по­требує підготовки двох опозиційних сторін. Ефективними дебати стають під час виборів шкільного самоврядування та розв’язання питань планування.

Можлива тематика дебатів.

1)  „Чи потрібна шкільна форма?”.

2)  „Права й обов’язки учнів”.

3)  „Підвищення ролі шкільного самоврядування”.

4)  „Важливість знань”.

5)  „Портрет сучасного школяра”.

6)  „Роль української мови в спілкуванні”.

„Круглий стіл”

Метод використовується в роботі малих і великих груп. Кожний учасник „круглого столу” записує на аркуші певну ідею та передає його сусідові ліворуч, який записує свою пропозицію, і так далі. Можна використати різнокольорові олівці (фломастери, ручки), заздалегідь роздавши їх учасникам. Після того як аркуш буде за­повнений, обговорюються всі ідеї. Такий метод дає плідний резуль­тат, коли виникає потреба одержати раціональне розв’язання проб­леми. Це може стосуватися планування, вибору форм заохочення учнів, підготовки рубрик стіннівки, засобів виходу з конфлікту тощо.

Інтерв’ювання

Метод інтерв’ювання допомагає залучити до обговорення сторон­ніх людей, удосконалити вміння учнів спілкуватися з оточуючими. У процесі підготовки інтерв’ю слід обрати тему, наприклад „Ін­формаційні технології - допомога в навчанні”; ознайомити з нею учнів, надати коротку довідку. Потім необхідно скласти разом із дітьми список тих, у кого можна взяти інтерв’ю; запропонувати запросити респондентів до школи або домовитися про інтерв’ю в ін­шому місці. Бажано, щоб класний керівник провів невелику спів­бесіду з респондентом, аби виявити його обізнаність з даної теми. Нагадайте учням про підготовку до інтерв’ю та необхідний перелік питань. Під час інтерв’ювання учні можуть ставити запитання по черзі, а відповіді записувати на аркуш або касету. Після інтерв’ю відповіді обговорюються, порівнюються; робляться висновки.

Асоціативний зв’язок

Такий метод рекомендую використовувати на початковому етапі роботи, щоб з’ясувати обізнаність учнів з даної теми, або на останньому етапі, щоб перевірити засвоєні ними знання.

Перед проведенням заняття у формі „асоціативного зв’язку” не­обхідно підібрати ключове слово, що стосуватиметься теми, напри­клад „доброзичливість”. Запропонуйте учням швидко записати по­няття, які вони асоціюють із цим словом. Це можуть бути доброта, посмішка, увага, повага, взаємоповага тощо. Підбиваючи підсум­ки, запропонуйте учням одним словом або реченням висловитися з приводу того, що дала їм ця робота.

Відтворення інформації                                   

Метод застосовується з метою підвищення ефективності сприй­няття та запам’ятовування учнями інформації. Суть методу поля­гає у відтворенні отриманої інформації в якійсь іншій формі. Поди­вившись, наприклад, фільм, учні можуть:

— намалювати малюнки;

— влаштувати виставу;

— організувати виставку;

— написати вірші;

— придумати загадки тощо.

Знайдіть інформацію за необхідною темою та ознайомте з нею учнів. Форма заняття може бути довільною: лекція, оповідання, фільм, вірш. Потім виділіть головне і вирішіть, що має бути від­творено. Організуйте роботу учнів над відтворенням інформації в обраній формі. Наприкінці проведіть презентацію робіт, підбийте підсумки.

Творча робота

Такий метод полягає у вираженні учнями ідей за допомогою різ­них видів творчої діяльності: карикатури, колажу, креслення, ма­люнка, фотографії, моделювання, складання історій, пісень, ігор, розробки ситуацій тощо. Ця робота використовується як окремий вид діяльності або як частина виховного заходу. Діти можуть пра­цювати індивідуально й у групах. Головне - не оцінювання талан­тів і вмінь, а оригінальне вираження ідей, почуттів.

Метод малюнків

Залучаючи цей метод роботи до свого арсеналу, класний керівник учить дітей спостерігати, розвиває їхню уяву. Малюнки дітей - один із найпростіших способів виявлення їхніх думок та вражень.

Прогляньте ілюстрації з газет, журналів та книг; оберіть серед них ті, що відповідають обраній тематиці. Роздайте учням ілюст­рації, запропонуйте уважно розглянути зображене, а потім нама­лювати те, що вони побачили (не перемалювати, а намалювати, не маючи перед очима оригіналу). Нагадайте дітям, що важливими є не здібності до малювання, а вміння побачити головну ідею. Порів­няйте дитячі малюнки з ілюстраціями. Запитайте, що в ілюстраціях зображено по-іншому, які важливі деталі залишилися поза увагою і чому? Зверніть увагу на те, як-деякі учні доповнили малю­нок чимось своїм; з’ясуйте, чому так сталося.

Підбити підсумки роботи можна, провівши бесіду за питаннями.

— Яку головну ідею було закладено в ілюстрації?

— Як ви відтворили її у своєму малюнку?

„Криголами”

Метод „криголамів” застосовується з метою налаштування дітей на спільну та дружню роботу. Він дозволяє поєднати дітей, усунути непорозуміння в колективі, налаштувати учнів на взаємопідтримку, захопити їх роботою. Існує декілька видів „криголамів”.

„Криголам „Струм”

Учні стають у коло, беруться за руки, заплющують очі. Ведучий потиском правої руки передає імпульс „струму” в ліву руку сусіда. Цей імпульс передається далі по колу, поки не доходить до лівої руки ведучого. Вправа повторюється два-три рази. У разі необхід­ності можна обмінятися думками щодо відчуттів, які виникають під час виконання вправи.

„Криголам „Індійський крок”

Учні стають у колону, рухаються по колу за ведучим, повторюю­чи його рухи. Головне - досягти синхронності з ведучим. Вправа повторюється три-чотири рази.

„Криголам „Плутанка”

Клас необхідно розділити на дві групи. Кожна група довільно береться за руки (не можна брати руки людини, яка стоїть поруч, і обидві руки тієї самої людини). Після утворення „плутанки” ве­дучий передає імпульс „струму”. Якщо імпульс повертається до нього, вправа виконана успішно. Повторюється кілька разів.

„Криголам „Сонячний промінь”

Учні за командою ведучого заплющують очі. Вони уявляють, як промінь-сонця пробивається крізь шибку вікна, потрапляє в одне вухо, а виходить з іншого. Уявний промінь натягується, як ни­точка. Ведучий дає команду взятися за кінчики уявного променя, який нібито виглядає з вух, і рухати промінець вправо, вліво.

„Криголам „Угору по веселці”

Усі учні стають у коло, заплющують очі, роблять глибокий вдих і уявляють, як підіймаються вгору по веселці. Видих – „з’їжджають” униз. Вправа повторюється три-чотири рази.